Останній дзвоник - 2016

Дощило і громило ледь не увесь тиждень, але у святковий для учнів день вигулькнуло ясне сонечко, заглянуло у кожне шкільне віконечко, перевірило чи готові дітки до свого улюбленого свята – cвята Останнього дзвоника. Всі школярики Наумівської школи були святково прибрані, цвіли на їх грудях маки, соняшники та троянди. «Ні, - вирішило сонечко, - не заховаюсь за хмарку, тут цікаво, подивлюсь, як веселиться дітвора». І не помилилося. Бо справжнє свято приготували учні Наумівської школи.

Всі були веселі і усміхнені, букети квітів створювали особливий святковий аромат. Напроти школи вишикувались діти, їх батьки і вчителі. Свято розпочалось із традиційних привітань, учнівської пісні про канікули, які діти хочуть провести на милій Україні.

 Але головна увага сьогодні була приділена випускникам. Їх на свято привела перша вчителька та класний керівник.

Випускники, щасливі і трошки засмучені, статечно і гордо (мовляв, заздріть, малята, ми – випускники) зайняли своє місце на лінійці.

Святкова лінійка продовжилась. Виступали гості, батьки, директор школи, тренер спортивної школи, бо і там наші учні не пасуть задніх. Вручали подарунки, нагороди за призові місця на конкурсах районних і обласних, окремо нагороджували юних спортсменів.

Дали слово і найменшим жителям шкільної громади – першокласникам. Вони привітали всіх зі святом, розповіли про свій перший рік у школі.

Керували святом ведучі – Ліза і Дмитро, учні 7 класу, іноді дозволяючи вставити слово Валентині Петрівні. Головні ж сьогодні учні: їхнє свято  - вони і керують, а те, що сценарій готувала Валентина Петрівна, хіба це важливо.

Слово тримали і випускники. Привітали всіх зі святом, а передусім себе, подякували директору школи, заступнику директора з навчально-виховної роботи, класному керівнику і всім вчителям за знання і терплячість.  Відзвітували про виконану і невиконану роботу, про кількість отриманих оцінок, кілограми списаного паперу і тисячі списаних ручок. Естафету вони передали першокласникам, які обіцяли гідно продовжити довірену старшокласниками справу.

Насамкінець пролунав останній дзвоник. Всі почувались щасливими, але сумним поглядом проводжали вчителі випускників. Таких у їх житті вже не буде, бо кожен клас особливий і неповторний. Цей запам’ятається веселими витівками, готовністю допомогти, умінням непомітно списувати і допомагати одне одному шпаргалками у нелегкій справі навчання.

Закінчилось веселе і водночас сумне свято Останнього дзвоника. Всі квіти подаровані, а слова сказані. З надією на щасливе майбутнє залишили лінійку учні і вчителі, а особливо одинадцятикласники, які починають доросле життя. Нехай буде воно для вас щасливе і безхмарне. Миру вам і всій нашій Україні. У щасливій країні – щасливі діти.

Уважно слідкувало сонечко з високості за святкуванням дітей. І вирішило: такі хороші дітки мають бути щасливими, поцілувало кожного в носик і пішло гуляти по небу.