У школу варто ходити вже й для того, щоб підготувати випускний.

Маленькі випускники початкової ланки не відстали від одинадцятикласників і підготували власний випускний. Дійство відбувалось в актовій залі школи. Приміщення було святково прибране повітряними кульками, райдужним сонечком, а під його променями пурхали веселкові метелики. Їх рівно 22, що відповідає кількості випускників-четвертокласників. Саме на метеликів і були схожі малі випускники. Всі у святкових костюмах: дівчатка у бальних сукнях, хлопчики – справжні джентельмени – у костюмах з краватками. Це був найбільший клас у Раїси Антонівни за останні кілька випусків.

Розділити радість дітлахів прийшли  мами й тата, дідусі й бабусі, а то й просто сусіди. На справжніх метеликів були схожі учні, коли виконували свій перший випускний вальс. Всі серйозні, як дорослі, з гордістю і впевнено тримались на сцені, виконуючи складні па. Дітки показали кілька танків, співали пісень, розігрували жартівливі сценки із шкільного життя. А першій учительці присвятили пісню.

Бриніли сльози на очах Раїси Антонівни, адже дітки, яких звикла вважати своїми, їхнє життя сприймала, як частину свого, більше не прийдуть до неї в клас, не запитають про надважливі для них речі, не поділяться проблемами чи радощами. Відтепер у них буде новий класний керівник, а до першої вчительки діти зможуть забігти в гості.

Раїса Антонівна відчула характер кожного свого вихованця, помітила те, що може помітити тільки найкраща перша вчителька. А тому на святі кожному вихованцю вручила диплом чи то за доброту, чи за миролюбність, чи за старанність. Хтось був найскромнішим, а хтось найсміливішим. Кожен учень отримав свою нагороду.

Мабуть найцікавішим для батьків було слайд-шоу, де вчителька підготувала ряд фотографій вихованців, починаючи з першого класу шкільного життя. Тут пригадались всі перші і останні дзвоники, новорічні свята, відпочинок на літніх канікулах, екскурсії та походи.  Це була справжня подорож у минуле.

Цікавим і веселим було прощання із 4 класом, бо не назавжди дітки лишають свою школу, а лише на час літніх канікул.

 Перша вчителька побажала учням гарно відпочити, не гайнувати часу, а допомагати батькам і не забувати про книжку, з новими силами приходити до школи, бо треба стати розумними і освіченими, щоб щасливішим було життя, щоб раділи батьки за своїх діток.