Головна Готовність вчителя до школи
Якщо розглядати проблему готовності вчителя до нового навчального року з психологічної точки зору, то треба передусім звернути увагу на такі аспекти:
- моральна готовність;
- організаційно-методична;
- фізіологічна готовність.
За час відпустки вчитель зміг відпочити від шкільних проблем, відпустив їх від себе, адже відбулася зміна оточення. Поступово морально ми всі налаштувалися на те, що можна все почати з початку, змінили за час відпустки якісь свої погляди та установки. А ще кожен, хто працює у школі не перший рік, може з легкістю прогнозувати певні труднощі і навчився більшість з них долати без особливих стресових навантажень для психіки. В цьому і полягає зміст моральної готовності вчителя до навчання. І є дуже важливим те, наскільки морально сильним, стійким та свіжим прийде педагог у новий навчальний рік.
Організаційно-методична сторона готовності вчителя до нового навчального року полягає у своєчасній підготовці необхідної документації та ефективному плануванні своєї діяльності. Сюди звичайно відноситься і підготування планів-конспектів уроків. Те, наскільки зможе вчитель зібратися і включитися у навчальний процес, є безперечно дуже і дуже важливим для продуктивності його праці протягом навчального року.
Фізіологічна готовність забезпечується відпочинком нервової системи. Відпустка дозволяє здійснити зміну звичної діяльності, звичного ритму та режиму життя. Це додає ще більшої ефективності відпочинку.
Отже, щоб посприяти гарному початку нового навчального року для себе особисто, слід гарно відпочити, налаштуватися на позитив і добре спланувати свою роботу.
Поради батькам
У батьків із школою стосунки нерідко бувають складні... За одинадцять років багато з них так і не можуть переступити через страх відвідування батьківських зборів, "індивідуальних консультацій", на які періодично запрошують вчителі. Але кожен з батьків розуміє: роз'єднаність із школою викликає небажані наслідки для обох сторін.
Школа не завжди може задовольнити всі запити батьків. І все ж таки... Якщо глянути на ситуацію по-іншому, то що ж зрештою залежить від нас, батьків? Як ми будуємо наші взаємостосунки зі школою? Не є таємницею те, що школа – це величезний "полігон" для конфліктів, які часом провокуються нами, батьками. Змінити устрій шкільної системи нам не під силу, але, можливо, можна змінити щось у собі?..
Не вимагайте від школи більше, ніж вона може дати. Школа – це частина життя дитини. У першокласників – більша, у випускників – менша. Потурбуйтеся про те, щоб ваша дитина жила цікавим життям і поза школою, тоді можливі шкільні поразки і невдачі не будуть настільки руйнівними для її особистості.
Учителі, як і всі інші люди, різні. Не узагальнюйте і не переносьте своє невдоволення на весь колектив школи. Напевне, серед педагогів знайдуться ті, з ким ви можете знайти спільну мову та розуміння.
При виникненні неприємної ситуації, пов'язаної з вашою дитиною, пам'ятайте, будь ласка, що ви – єдина людина, здатна надати їй моральну підтримку при загальному "розборі". Ваше завдання в школі – прояснити становище, а от усі "заходи" краще застосовувати вдома після ретельного спільного обговорення із сином чи донькою.
Приходячи до школи, обов'язково просіть вести діалог на основі конкретних фактів, а не на основі особистих вражень учителів. Намагайтеся зібрати різноманітну інформацію про життя дитини і проаналізуйте її самостійно.
Спробуйте також зрозуміти не тільки особливості поведінки вашої дитини в класі (школі), але й загальну атмосферу навчального закладу. Будь-які вчинки дітей пов'язані із соціальним оточенням, устроєм середовища, в якому вони розвиваються. Не кваптеся робити поспішні висновки, не зрозумівши справжньої причини саме такої поведінки дитини.
Звичайно ж ні за яких обставин не слід обговорювати з дитиною негативні якості (вчинки) учителів.
Спробуйте в кожному явищі знайти ту краплю позитивного, яка неодмінно присутня в ньому. Вчіть цьому дитину.
Намагайтеся регулярно приходити на батьківські збори. По можливості просіть класного керівника повідомити порядок денний та тривалість зборів. Окрім того намагайтеся брати активну участь у шкільному житті вашої дитини. Завжди цікавтеся, як минув день. Ніколи не задовольняйтеся коротким «Все нормально», привчайте дитину ділитися з вами. Вперше ефективність може бути малою, але з часом у вас все вийде.
На самих зборах піднімайте питання загального характеру, важливі для всіх. Усі проблеми, пов'язані саме з вашою дитиною, доцільно розглянути в індивідуальній розмові з учителем. Однак, краще для такої розмови вибрати окремий час, оскільки після загальних зборів повноцінна розмова може не відбутися.
І останнє. Для того, щоб навчити дитину дотримуватися соціальних норм, батьки повинні не тільки розповідати про них, але й демонструвати це на практиці. Подумайте, будь ласка, якими бачить дитина ваші ділові та особисті стосунки з учителями? Чи згодні ви, щоб ваші син чи донька будували свої взаємостосунки з людьми, користуючись саме вашим прикладом? Якщо так – вас можна тільки привітати. Якщо ні – ви маєте час, щоби щось змінити.
Характеристика типів акцентуації
(інформація для батьків та учнів)
Демонстративний тип. Характеризується підвищеним рівнем самооцінки, демонстративністю поведінки, легкістю у встановленні контактів. Схильний до фантазерства, прикидання, спрямованого на прикрашання власної особи, артистизму. Ним керує прагнення до лідерства, жага визнання, похвали, захоплення. Бажає займати виключне місце, бути “особливим”. Здатний захоплювати інших неординарністю мислення і вчинків.
Неврівноважений тип. Характеризується помірною товариськістю, схильністю до повчань, мовчазністю. Виявляє недовіру й обережність щодо інших, чутливий до образ та засмучення, сильно розвинені самолюбство і принциповість. Прагне досягти високих показників у будь-якій справі, за яку береться, й виявляє значну наполегливість у досягненні мети. У дружбі та коханні ревнивий, образливий, навіть мстивий.
Педантичний тип. Характеризується ригідністю (довго звикає до нового), інертністю, “важкий на підйом”. У конфлікти вступає рідко, неохоче, рідко претендує на лідерство. Пунктуальний, акуратний, особливу увагу приділяє чистоті, порядку. Скурпульозний, сумлінний, схильний суворо дотримуватися правил. У роботі неквапливий, посидючий, зорієнтований на високу якість результату, схильний до самоперевірок, сумнівів.
Збудливий тип. Характеризується підвищеною імпульсивністю, інстинктивністю, дратівливістю, запальністю. Схильний до провокування конфліктів, у яких, як правило, виступає активною стороною. Навчається та працює лише через необхідність, неохоче. Байдужий до майбутнього, живе “одним днем”, намагаючись отримати від життя якомога більше розваг. Може бути владним, обираючи для спілкування в колективі більш слабких.
Гіпертимний тип. Характеризується великою рухливістю, товариськістю, жвавістю рухів та міміки, схильністю до бешкетування. Полюбляє компанії однолітків, прагне до лідерства. Самооцінка підвищена, веселий, легковажний, життєрадісний. Не відрізняється глибиною почуттів. Ініціативний, діяльний, винахідливий. Важко переносить умови жорстокої дисципліни, монотонну роботу, самотність.
Дистимічний тип. Характеризується серйозністю, повільністю, слабкістю вольових зусиль, заниженою самооцінкою. Малоконтактний, небагатослівний, мовчазний. Уникає гамірних компаній, цінує друзів і готовий підкорятися їм. Сумлінний, вирізняється загостреним почуттям справедливості.
Афективно-екзальтований тип. Характеризується високою контактністю, непостійністю, здатністю надміру захоплюватися. Часто сперечається, але не загострює суперечку до конфлікту. Відданий друзям та близьким, альтруїстичний, здатний співчувати. Має гарний естетичний смак, виявляє яскравість та щирість почуттів. Підвладний частим змінам настрою, поривчастий, легко переходить від стану захоплення до стану розчарування.
Емотивний тип. Схожий на екзальтований. Характеризується емоційністю, чутливістю, тривожністю, балакучістю. Найбільш виражена риса - гуманність, співчуття. Вразливий, життєві події сприймає дуже серйозно. Рідко вступає в конфлікти, приховує образи, емоції. Йому властиве почуття обов’язку, самокритичність.
Циклотимічний тип. Характеризується частими періодичними змінами настрою, а також залежністю від навколишніх подій. Радісні події викликають у нього бажання діяти, говірливість, контактність; сумні - пригніченість, недоброзичливість, замкненість у собі. Якщо в підлітка дуже чітко виражені риси характеру цього типу, то, переживаючи негативні емоції, він схильний до депресії, не виключені суїцидальні спроби.
Тривожний тип. Характеризується сором’язливістю, невпевненістю у собі, низькою контактністю. Уникає гамірних компаній однолітків, не любить масових ігор, важко переживає контрольні, екзамени, перевірки. У нього рано формується почуття відповідальності, високі моральні та етичні вимоги. Відчуття власної неповноцінності намагається замаскувати самоствердженням у тих видах діяльності, де може якнайкраще розкрити власні здібності. Йому притаманні товариськість, самокритичність.
